“Ніхто не любить поганих новин, але сьогодні добрих у мене для вас немає. Сьогодні ми стоїмо на краю воєнної катастрофи, а Юрій Бутусов, з яким я сьогодні обговорював цю тему, вважає, що на краю катастрофи національної.
Ситуація на фронті серйозно погіршилася, про це ж говорив президент, хоча, якщо судити по Києву, крізь який ми сьогодні продиралися в годину пік, на фронті у нас все відмінно. А якщо читати популярних блогерів – то й прекрасно. Але людей не повернути…
Ворог воює за лекалами Другої світової війни. Маючи багаторазову перевагу у кількості зброї, він сконцентрував проти захисників Донбасу жахливу силу – тисячі одиниць зброї проти десятків наших на ширині фронту, співставною з межами Києва.
Уявляєте на кожні сто метрів по гаубиці?.. І жодних обмежень щодо витрати снарядів. Немає таких залізобетонних укриттів, не кажучи вже про земляні траншеї та бліндажі, які не могли б зруйнувати важкі артилерійські системи. Питання лише часу – за день, або за два.
Годинники цокають. А в цей же час у Києві головною інтригою дня залишається кадрова політика офісу президента – хто очолить СБУ, чи залишиться Залужний головнокомандувачем, чи хто буде відповідати за розгром ССО?
На фронті ж простий вибір: утримати Донбас чи зберегти армію?
І кожен боєць стоїть перед своїм особистим вибором: мовчки спостерігати за загибеллю армії, а, може, й самому мовчки вмирати, чи не опускати руки, намагатися змінити ситуацію, бо мовчання і бездіяльність смерті подібна.
І це, до речі, справедливо навіть для тих, у кого все добре, і хто “ніколи не ніє”, створюючи свої переможні пости у київських та львівських кафешках. Тому що поразка ні до нікого не змилосердиться.”, – Юрій Касьянов
Думка автора може не відображати думку редакції. Редакція не несе відповідальності за обґрунтованість і тлумачення думки автора, а сайт є лише носієм інформації.