Коли ми зайдемо в Донецьк, ніхто не побачить моїх сліз. Мене ніхто не буде з посмішкою зустрічати обіймами та поцілунками.
Ніхто не буде дякувати, радіти, плакати. А будуть драпать якнайшвидше. Ховатися якнайдалі.
Молитися про вибачення, ліпити відмазки, нести будь-яку нісенітницю, бурчати і мекати у відповідь на питання. Ховати очі.
Повірте, не буде кольорової картинки на кшталт звільнення Херсону. Буде справжнє очищення мого рідного міста.
А буде неодмінно. Дочекайтеся.
Думка автора може не відображати думку редакції. Редакція не несе відповідальності за обґрунтованість і тлумачення думки автора, а сайт є лише носієм інформації.