Українка: “Чому ми з Сергієм і трьома дітьми вирішили їхати у Польщу – очевидно. Для нас це було найпростіше і найближче місце. Випереджаючи грізні коментарі про те, як мій чоловік зміг перетнути кордон, скажу – у нього група по інвалідності.
Перші тижні війни ми сумнівалися, та потім все обговорили гарненько і вирішили спробувати. До того ж прильоти тоді були частішими, ми не почували себе у безпеці, а в нас же троє дітей!
Були фактори, які дали нам поштовх.
Чудова інфраструктура – дороги там прекрасні, без ям, без горбів. Їхати саме задоволення. Стабільна економіка – курс валют тримається на одному рівні. Можливе працевлаштування біженців, відповідно хороша зарплата. Можливість вільно потрапити і в інші країни Європи. Ставлення людей – поляки дуже добре прийняли українців у своїй державі.
Тепер ввійдемо в реалії життя.
Кожен день в Польщі приносив мені все більше розчарування. Мені було важко там. Можливо, хтось і на це увагу не звертає, примиряється, але я не змогла.
Поляки виявляється опалюють вугіллям, від цього в повітрі густі клуби диму затягують небо. Від автомобілів багато вихлопних газів, а сміття вони спалюють. На вулиці інколи не було чим дихати. Можливо, це ми потрапили в такий район, а деінде не така важка ситуація, не знаю.
Я пішла на роботу, чоловік залишався з дітьми. І тут вилізли мінуси. Високі податки. Значну частину зарплати доводиться віддавати державі. А ще й доводиться оплачувати медичну страхівку і давати кошти у соцфонди. На життя ледве вистачало.
Посвідки на проживання в Польщі зробити було дуже важко – і це теж стало проблемою. За громадянство взагалі мовчу! Треба прожити тут 10 років, а потім ще стільки бігати, возитися з документами…
Ми жили недалеко від Варшави, тому і ціни на житло тут просто космос. В інше місто їхати сенсу немає, аже там платити доведеться не менше. А якщо віддати пів зарплатні на оренду, то за що жити?
Всі ці нюанси тиснули на мене. Тому ми повернулись у Вінницю.
Проте я дуже щиро вдячна полякам, які нас так добре прийняли. Не хочу нікого образити, просто зрозуміла, що ніде не почуватиму себе краще, ніж вдома…”
Думка автора може не відображати думку редакції. Редакція не несе відповідальності за обґрунтованість і тлумачення думки автора, а сайт є лише носієм інформації.