Коли наприкінці лютого російські війська вторглися в їхню країну, Володимир Беспалов і Марія Беспалая побоювалися, що їх давня мрія створити сім’ю шляхом усиновлення закінчилася.
«Я дуже чітко пам’ятаю той ранок 24 лютого, – розповідав про перший день війни 27-річний залізничник Володимир Беспалов. «Ми думали, що запізнилися. Ми зрозуміли, що ми вже перебуваємо у стані війни, і думали, що більше не зможемо усиновити дитину».
Натомість ситуація підштовхнула пару спробувати зробити це раніше, сказав він. «Ми чекали, щоб заробити більше грошей, мати кращу машину, купити будинок і побудувати щось, щоб спочатку дати нашим дітям. Але коли почалася війна, ми подумали, чому б не усиновити дитину зараз і не досягти цього разом, як сім’я».
Того дня подружня пара, яка проживала на сході України, опублікувала звернення у соцмережах.
«Ми хочемо усиновити будь-якого хлопчика чи дівчинку, будь-яку новонароджену чи дитину», — написано в ньому.
Через кілька тижнів це повідомлення дійшло до волонтера, який допомагав тим, хто тікає з Маріуполя, південного міста, яке стало символом нещадної кампанії російського президента Володимира Путіна захопити українську землю, незалежно від ціни.
Мешканці тижнями були змушені сидіти під землею, поки російські війська обстрілювали місто артилерією. Зараз це фактично пустеля, де майже всі будівлі пошкоджені або зруйновані, а під завалами лежить невідома кількість загиблих.
Серед тих, хто вижив, був 6-річний Ілля Костушевич, сирота і самотній. Обоє його батьків були вбиті в перший тиждень війни.
Його мати була вражена російською артилерією після того, як вона пішла з дому, щоб знайти їжу для своєї родини, Беспалові пізніше дізналися від поліції.
Не знаючи про долю своєї дружини, батько Іллі пішов шукати її наступного дня, але також був убитий під час обстрілу московської армії, повідомила поліція.
Маленький Ілля розповів, як його залишили в будинку сусідів, де він тижнями ховався в холодному темному підвалі з чужими людьми.
Він так зголоднів, що почав їсти свої іграшки, – сказала Беспалая.
«Чоловіки розпивали алкоголь, а діти тих сусідів знущалися над ним. Він голодував і мерз», — сказала Беспалая CNN стишеним голосом. Вона намагається не згадувати травмуючий досвід Іллі перед ним без підказки, але він розповів жінці, яку тепер називає «мамою», усе про свої три жахливі тижні в підвалі, каже вона.
Зараз Беспалов і Беспалая є законними опікунами Іллі. Вони були маленькою сім’єю вже більше півроку і планують офіційно усиновити його якомога швидше. Зараз в Україні призупинено всі процеси усиновлення через воєнний стан.
Як і будь-які батьки, молоде подружжя палко захищає Іллю, захищаючи його від жахів війни якнайкраще та намагаючись дати йому відчуття безпеки та стабільності.
«Ви намагаєтеся відволіктися від сварок і зануритися в проведення часу з дитиною. Ми намагаємося створити спогади про звичайне дитинство. Робота займає час, але кожну вільну хвилину ми проводимо разом», — розповів Беспалов, якого як відповідального залізничника до армії не призвали.
Але нічого нормального у війні немає. Після того, як вони опублікували своє звернення в Instagram, подружжя облаштувало дві вільні кімнати для можливого появи дитини – одну дитячу з білим ліжечком і синьою постільною білизною, а в іншій – двоярусне ліжко та багато іграшок.
Беспалая кілька років працювала в дитячому будинку і відчувала себе готовою до виклику виховання дитини, незважаючи на обставини.
«Я просто перестала боятися усиновлення. Я була впевнена, що у нас буде дитина, і я була впевнена, що зможу піклуватися про будь-кого та впоратися з їхнім характером», – сказала вона CNN.
Але цей план також був зруйнований війною. Невдовзі після того, як це почалося, пара була змушена покинути свій дім у Слов’янську, місті в прифронтовій Донецькій області, до Києва.
«Наша стабільність зникла. ми обоє втратили роботу і дім. Ми втратили всі заощадження, втратили абсолютно все», – сказала Беспалая.
«Але ми отримали набагато більше».
У квітні їм нарешті подзвонив волонтер із Маріуполя, на який вони сподівалися: там залишився маленький хлопчик без батьків, чи може подружжя доглядати за ним?
Наступного ранку вони вирушили у дводенну автомобільну подорож до Дніпра, де перебував Ілля, щоб зустріти хлопчика, який стане частиною їхньої родини.
Повернувшись до Києва, вони пройшли складний чотиримісячний процес, щоб стати законними опікунами Іллі, який включав розмови з терапевтами, численні візити до лікаря, поліцейські перевірки та державний обшук, щоб переконатися, що у хлопчика немає інших родичів. Різноманітні донори, в тому числі футбольний клуб «Шахтар» (Донецьк), допомогли надати фінансову підтримку, яка дозволила родині знайти затишне житло.
«Тепер у нас є та любов, та любов, яка робить вас сім’єю. У нас не було цієї дитини, але наше кохання справжнє», – сказала Беспалая, а Ілля притискався між нею та Беспаловим на лавці на дитячому майданчику в Києві.
Незважаючи на їхнє щастя як нової сім’ї, життя Іллі стає важчим вечорами, коли столиця зазнає повних відключень електроенергії, спричинених постійними атаками Росії на енергомережу – сім’я залишає сім’ю без світла годинами.
“Іноді йому стає страшно”, – сказала Беспалая. «У нього істерика, і він скаже мені, що це ніби знову в Маріуполі, в темряві».
Але маленький Ілля вчиться справлятися. Коли він грав із парою у вітальні, освітленій свічками під час одного з відключень електроенергії, він підняв очі й сказав: «Я більше не боюся темряви. Я знаю, що світло знову ввімкнеться».