Я обожнюю цих людей… Дві жіночки стоять на сільській вулиці. Уважно дивляться в небо прикривши долонею очі від сонця.
– Що це так голосно гуділо? Літаки?
– Так! Два… Ось там над посадкою щойно пронеслись наче скажені.
– От і нехай носяться. Нехай дадуть цім потворам таких пиз…ей, щоби аж повсирались падлюки. Щоби назавжди запам’ятали!
– Згодна!
– Тетяно! У тебе олія є, бо в мене закінчилась. А в магазин не збиралась йти сьогодні.
– Так, є… Пішли.
Жіночки пішли до дому, а на дорозі залишився кудлатий пес, який із злістю вкусив себе за бік, гоняючи настирливих бліх…
Думка автора може не відображати думку редакції. Редакція не несе відповідальності за обґрунтованість і тлумачення думки автора, а сайт є лише носієм інформації.