Розчарування та зневіра. Людей яких я пустила в свій будинок в селі навряд чи можна вважати людьми. Бо залишили після себе наче орки…
Памперси розкидані по подвір’ю. Меблі з хати винесені просто на вулицю. Мої рушники наче ганчір’я в сараях. Манеж моєї дитини просто порваний.
Холодильник, який вимкнутий з резетки, а в ньому купа зіпсованих гнилих продуктів. Заколочені цвяхами двері.
Вікна заколочені плівкою і цвяхами і ще хз чим.
Цілий посуд, який розкиданий на подвір’ї по землі. Борг за світло, який можливо мені вдасться компенсувати за виплату від держави, якщо вона буде.
І ще й людям нагадили в селі. В нас люди добрі от і понаписували молоду пару з дитиною на 2000+1500 грн в магазині за словами місцевих.
Чи буду я після цього допомагати переселенцям? Певно, що ні і дуже з обережністю взагалі ставитись до тих хто родом з Луганщини.
Чому через таких свиней мають бути осудженні нормальні люди, які тікають від війни?
Не хочеш зла то не роби людям добра -це прислів’я нажаль сьогодні забулось. Але все налагодиться і ми знову заживемо, як колись.
Думка автора може не відображати думку редакції. Редакція не несе відповідальності за обґрунтованість і тлумачення думки автора, а сайт є лише носієм інформації.