Заходжу сьогодні в магазин, вітаюся “доброго дня!”, а мені у відповідь: “по-русскі, пожалуйста!”…
Придивляюся, а це така собі одеська тітка-сепа*ша, от їх відразу видно і по зачісці і по одежке). Я їй так ласкаво тихим голосом:
– Перепрошую, пані, чи я щось наплутала? Ми в Ростові чи в Вороніжі?…
І у відповідь мертва тиша…
У повітрі запахло гранд-шкандалем!))…
Шо вам сказати, бачили б ви цю сценку)) Прибігла завідуюча, сильно вибачалася, обіцяла великі знижки на товар )
-Навіщо мені ваша знижка? Це неповага до мене! Вибачайтесь! – все так же тихим і ніжним голосом продовжую я посміхаючись!
Картина маслом!))
Вони думали, шо я повернусь і піду!)) А дуля вам!)
Я потім там ще годину провела приміряючи джинси, трохи не довівши ту тітку до сказу!))…
Tому що мовою щебетала як соловейко..!!
Іrіnа Mеdushеvskа
Думка автора може не відображати думку редакції. Редакція не несе відповідальності за обґрунтованість і тлумачення думки автора, а сайт є лише носієм інформації.